Історія Закерзоння, території, що включала частини сучасних польських воєводств (Закерзоння – історична назва галицьких земель на схід від річки Сян, які увійшли до складу Польщі після Першої світової війни), є складною і трагічною сторінкою історії Галичини. Ці землі, на яких протягом століть проживало галицьке населення, були передані Польщі за радянсько-польським договором від 16 серпня 1945 року.
Депортації 1944-1946 років
Згідно з домовленостями між Радянським Союзом і Польським Комітетом Національного Визволення, у вересні 1944 року було підписано угоду «Про евакуацію українського населення з території Польщі і польських громадян з території УРСР». У результаті цього договору з жовтня 1944 року до серпня 1946 року понад півмільйона галичан були примусово депортовані з їхніх рідних земель до Української РСР.
За даними польських джерел, до УРСР було вивезено 122 452 родини галичан, що становило майже 97% всіх українців, які проживали на території Польщі. Проте, навіть після офіційного завершення депортацій, на польських землях залишалося ще близько 380-400 тисяч галичан. Це свідчить про те, що масштаби депортацій значно перевищували офіційні цифри.
Операція «Вісла» (1947 рік)
У 1947 році польська влада провела операцію «Вісла», яка стала остаточною спробою «зачистки» Закерзоння від галичан. У результаті цієї операції ще близько 150 тисяч галичан були депортовані на так звані «Повернені Землі» у північних та західних воєводствах Польщі. Ця операція мала на меті остаточне вирішення «українського питання» у Польщі і фактично стала етнічною чисткою.
Акція 1951 року
Завершальним етапом депортацій стала «Акція-51», проведена у 1951 році за умовами договору між СРСР і Польською Народною Республікою. Цей договір передбачав обмін прикордонними територіями, що призвело до переселення близько 32 тисяч галичан із Західної Бойківщини до південних регіонів Української РСР.
Наслідки для галичан
У результаті цих депортацій Закерзоння практично повністю втратило своє автохтонне галицьке населення. На місці виселених галичан оселилися поляки, а галицькі культурні сліди збереглися лише у вигляді старих церков, цвинтарів та народних пісень.
Передача Закерзоння Польщі та масові депортації галичан стали однією з найбільших трагедій у новітній історії Галичини, що назавжди змінили етнічний і культурний ландшафт цих земель.
Депортації галичан були зумовлені низкою факторів, серед яких:
- Політичні домовленості: Розподіл територій між СРСР і Польщею після Другої світової війни.
- Ідеологічні мотиви: Прагнення радянської влади створити «однонаціональні» радянські республіки.
- Польська політика: Бажання створити однорідну польську державу і асимілювати українське населення.
Депортації галичан були злочином проти людяності, спрямованим на знищення національної групи. Ці події досі болюче сприймаються в суспільстві і залишають глибокі рани у відносинах між галичанами та поляками.