Питання примирення та співробітництва між Україною та Польщею на основі спільної історичної спадщини є надзвичайно важливим. Проте, для досягнення цих цілей необхідно розглядати всі сторінки минулих відносин з урахуванням обох сторін. Останнім часом Сейм Польщі ухвалив резолюцію, вимагаючи від українців визнати провину та вшанувати пам’ять жертв трагедії на Волині. Однак, чи справедливо звинувачувати лише українців, нехтуючи власними історичними злочинами проти українського народу?
Розуміючи, що політика відіграє важливу роль у вирішенні цього питання, ми повинні пам’ятати, що на першому місці стоять наші люди та наше майбутнє. Якщо уряди Польщі та України дійсно прагнуть до примирення, необхідне взаємне усвідомлення та визнання провини за минулі злочини. Також варто враховувати, що зараз політичні настрої в Польщі мають свої особливості, оскільки наближаються вибори. Деякі політики активно спрямовують свою кампанію на змагання у «польськості». Такі настрої можуть спричинити піднесення націоналістичних настроїв та недружнє ставлення до сусідніх країн.
Історія польського та українського народів тісно переплетена багатьма подіями, які принесли багато страждань та конфліктів. У своїх зусиллях досягти примирення, ми повинні розглянути дві сторони медалі. Якщо ми вимагаємо від України визнання провини, то чому б Польщі не визнати власну відповідальність за пацифікацію Західноукраїнських земель та порушення домовленостей з Лігою Націй, яка передала Західну Україну Польщі з обіцянкою найширшої автономії? Згадаймо, що польський уряд здійснював політику асиміляції та репресій проти українського населення, обмежуючи його культурні та національні права.
Однією з особливо болючих тем є історія концтабору «Береза Картузька». Є свідчення, що польські організації також залучалися до репресій проти українського населення, яке проживало в цьому регіоні. У цей час, під час Другої світової війни, під командуванням польських військових було розстріляно полонених вояків українського військового угруповання Карпатської Січі.
Всі ці події призвели до знищення Української незалежної держави, яка виникла на зламі російської імперії разом із Польщею. Тож, чи можемо ми однобічно звинувачувати українців у безпідставних вбивствах понад 100 тисяч поляків, не враховуючи всі обставини тих трагічних подій?
Варто пам’ятати, що зараз, коли Україна бореться не лише за свою свободу та незалежність. Майбутнє Європи та Польщі, зокрема, залежить від військової звитяги українців. аші країни повинні об’єднатися, перемогти спільного ворога та разом побудувати світле майбутнє. Вже потім ми зможемо зосередитися на непростому минулому та знайти шляхи до примирення.