На цій світлині ви бачите наш Станіславів (сьогодні Івано-Франківськ) восени 1914 року, коли він та інші наші галицькі міста і села, були окуповані росіянами. І, власне на цьому фото зі Станіславова, позують шість російських козаків з Першої Терської льготної козацької дивізії. Сама ж світлина була зроблена, скоріш за все, у вересні-жовтні того ж року.
.
Мене б ця світлина з донськими козаками в Станіславові, мабуть не зацікавила, якби не сучасна приписка під тим фото: “…Як мені розповідали історики, вперше, коли кубанські і терські козаки потрапили до Галичини, вони розкупили у книгарнях “Просвіти” всі видання “Кобзарів” і портрети Шевченка…”.
.
Такими поясненнями хтось конкретно хоче представити тих кубанців ну, майже, як наших однокревних, які навіть в шабельні атаки кидалися проти наших галичан аби, лише, почитати у Львові того Шевченка…))) Фактично ж, подібні “роз’яснення” є лише спробою обілити вторгнення російських військ до Галичини і подальші 293 дні їхньої окупації.
.
По-перше, одразу ж, як тільки Львів був окупований росіянами, то нова влада взяла у заручники 16 поважних і авторитетних львів’ян, серед яких було 4 поляка, 8 українця та 4 єврея (згодом, при відступі зі Львова, російські окупанти, щоби гарантувати собі більш-менш безпечний вихід з міста, повторили цю фішку і взяли у заручники вже 37 осіб, з яких 12 було поляків, 10 українців і 15 євреїв).
.
По-друге, щоб уникнути розстрілу заручників і запобігти більш жорстким репресіям, частина львівської інтелігенції від “імені українців міста Львова” звернулася до співгромадян із закликом, який поширювався у вигляді листівки (див. світлину), в якому мовилося наступне:
.
“До українців м.Львова!
Побідоносна російська армія входить у мури Львова.
В сій переломовій хвилі взиваємо всіх Українців міста Львова, щоби з уваги на доконаний факт відповідно поводилися.
Просимо і взиваємо всіх задержати повний супокій і достоїнство.
Супроти побідоносного росийского війска треба поводитися чемно і прилично.
Перестерігаємо всіх рішучо щоби, борони Боже, ніхто не поважив ся виступати ворожо проти росийських жовнірів, або допускатися яких небудь збитків, насильств або підюджування, бо за нерозважний вчинок одиниці, мусів би відповісти наш загал, а в першій мірі чотирох наших закладників (загально звісних і поважаних членів нашої української громади)
Непослушних здержуйте, а в разі доконечности віддавайте в руки власти.
Від Вашого поведення залежить доля нашої людности і нашої справи!
Львів, дня 3 вересня 1914
.
За українців міста Львова:
о.ректор Йосиф Боцян
Павло Войнаровський
Др. Юліан Гірняк
о.Др. Мирон Гординський
Василь Гресяк
о. Юліан Дзерович
дир. Микола Заячківський
письменник Михайло Павлик
о. мітрат Лев Туркевич
ст. радник Лев Шехович
проф. Володимир Шухевич
дир. Др. Стефан Федак”.
.
Заради справедливості слід додати, що на угодовство з російським ворогом тоді пішли представники всіх нацменшин, які мешкали у Львові. Жодного заклику хоч якось протистояти агресорові, а, тим більше – збройно, ніхто з тодішніх “провідників” нацменшин, які мешкали у Львові, не висловив.
.
…Сьогодні чимало львів’ян вже призабули, що більш як сто років тому в часи Першої Світової війни наше місто, як і увесь галицький край, був окупований ворожою сусідньою державою. Тоді, над Ратушею, майже дев’ять місяців розвівався російський триколор, а сам Львів – впродовж тих 293 днів – був столицею Львівської губернії Російської імперії…
.
Як знаємо, оту російську гадину тоді – в часи Першої Світової війни не змогла додавити ні Австро-Угорщина, ні Німеччина ні інші країни разом взяті.
.
Ота кривава імперія тоді – заради самозбереження – переродилася у радянський союз і він ще довгі десятиліття пив з українців їхню кров. А, зараз знову – ота перероджена російська імперськість вкотре пробує проковтнути Україну, а за нею – й усю Європу. Але, на цей раз оте “російське питання” для всього цивілізованого світу, буде вирішене вже остаточно…
Микола Бандрівський